Теплоізоляційні матеріали

Теплоізоляційними називають матеріали, що застосовуються в будівництві житлових і промислових будівель, теплових агрегатів і трубопроводів з метою зменшити теплові втрати в навколишнє середовище. Теплоізоляційні матеріали характеризуються пористим будовою і, як наслідок цього, малою щільністю (не більше 600 кг/м3) і низькою теплопровідністю (не більше 0,18 Вт/(м*°С).

Використання теплоізоляційних матеріалів дозволяє зменшити товщину і масу стін та інших огороджувальних конструкцій, знизити витрату основних конструктивних матеріалів, зменшити транспортні витрати і відповідно знизити вартість будівництва. Поряд з цим при скороченні втрат тепла опалювальними будівлями зменшується витрата палива. Багато теплоізоляційні матеріали внаслідок високої пористості володіють здатністю поглинати звуки, що дозволяє вживати їх також як акустичних матеріалів для боротьби з шумом.

Теплоізоляційні матеріали класифікують за  виду основної сировини, формою і зовнішньому вигляду, структури, щільності, міцності і теплопровідності.

Теплоізоляційні матеріали за видом основної сировини поділяються на неорганічні, виготовлені на основі різних видів мінеральної сировини (гірських порід, шлаків, скла, азбесту), органічні, сировиною для виробництва яких служать природні органічні матеріали (торф'яні, деревоволокнисті) та матеріали з пластичних мас.

За формою і зовнішнім виглядом розрізняють теплоізоляційні матеріали штучні тверді (плити, шкаралупи, сегменти, цегла, циліндри) і гнучкі (мати, шнури, джгути), пухкі і сипучі (вата, перлітовий пісок, вермикуліт).

За структурою теплоізоляційні матеріали класифікують на волокнисті ( мінераловатні, скло ― волокнисті), зернисті (перлітові, вермикулітові), ніздрюваті (вироби з ніздрюватих бетонів, піноскло).